розгладжувати

РОЗГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. Розпрямляти що-небудь зібгане.

Ілько сів на капелюх, потім підвівся і, ніяковіючи, почав його розгладжувати (Томч., Готель.., 1960, 259);

Надя сіла до стола, з кишені куценького старого жакета витягла папірець і розгладила його долонями (Ткач, Плем’я.., 1961, 85);

// Вирівнювати що-небудь.

Серед забутого місця пролягала широка дорога аж на гору. Грабарі зрівняли її, розгладили, хоч котись (Мирний, IV, 1955, 159);

// Розправляючи (зморшки), робити шкіру гладенькою.

Довго розгладжувала.. [Марія] зморшки.. За буденними турботами й не помітила, коли прожила свій вік (Чорн., Пісні.., 1958, 29).

Розгла́джувати (розгла́дити) ву́са (бо́роду і т. ін.) — проводити руками по вусах (бороді і т. ін.), пригладжуючи їх.

Професор вдоволено розгладжував колючі вуса, посмикував білу борідку (Збан., Переджнив’я, 1960, 297);

Гмиря, поважний, розгладив свою вогняну бороду, крекнув та й пішов до багаття (Головко, II, 1957, 338);

Катерина підрівняла товсті вицвілі вуса [Антона], розгладила руді брови, що щітками стирчали на лобі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 145);

Розгла́джувати (розгла́дити) чоло́ (обли́ччя, ши́ю, що́ки і т. ін.) — розправляти зморшки на чолі (обличчі, шиї, щоках і т. ін.).

Мачехін зітхає, розгладжуючи виголені щоки сухорлявою рукою (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 35).