розгромлювати

РОЗГРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, і рідко РОЗГРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. розгро́млять; док.

1. що. Розоряти, спустошувати що-небудь.

Розгромивши [панський] дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша і відійшли в ліс (В. Гжицький);

// Розганяти, знищувати (яку-небудь організацію).

У жовтні 1932 р. поліція розгромила редакцію “Вікон”, знищила весь архів, заарештувала багатьох співробітників журналу (з навч. літ.);

Він [цар Микола І] одним розчерком пера наказав розгромити гурток петрашевців, .. посилити цензуру (П. Тичина);

// рідко. Ламати, руйнувати що-небудь.

Панцирник ішов далі по вулиці, розгромлюючи віконниці (Ю. Яновський).

2. кого, що. Завдавати поразки кому-небудь у бою.

Розгромляли [запорожці] орду, татар, вражих турків (Сл. Б. Грінченка);

Січовики своїм рішучим нападом збили Гульського. Здавалося, що полковник використає нагоду і розгромить деморалізовану ватагу (Іван Ле);

Нам треба їх [противників] негайно догнати, обійти і розгромити частинами (О. Довженко);

// перен. Завдавати ідейної поразки кому-, чому-небудь, доводячи помилковість поглядів, переконань.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me