розгромлювати
(ворога) розтрощувати, громити, розбивати, п! ПЕРЕМАГАТИ; (країну) розоряти, спустошувати; (підпілля) ліквідувати, знищувати.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгромлювати — розгро́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розгромлювати — -юю, -юєш, недок., розгромити, -омлю, -омиш; мн. розгромлять; док., перех. 1》 Розоряти, спустошувати що-небудь. || Розганяти, знищувати (яку-небудь організацію). || рідко. Ламати, руйнувати що-небудь. 2》 Завдавати поразки кому-небудь у бою. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгромлювати — РОЗГРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, і рідко РОЗГРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. розгро́млять; док. 1. що. Розоряти, спустошувати що-небудь. Розгромивши [панський] дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша і відійшли в ліс (В. Словник української мови у 20 томах
- розгромлювати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови
- розгромлювати — РОЗГРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗГРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. розгро́млять; док., перех. 1. Розоряти, спустошувати що-небудь. Виведені з терпіння, робітники 7 січня 1885 р. кинули роботу, і протягом кількох днів розгромили фабричну крамницю.. Словник української мови в 11 томах