розгромлювати

РОЗГРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗГРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. розгро́млять; док., перех.

1. Розоряти, спустошувати що-небудь.

Виведені з терпіння, робітники 7 січня 1885 р. кинули роботу, і протягом кількох днів розгромили фабричну крамницю.. (Ленін, 2, 1969, 22);

Розгромивши [панський] дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша і відійшли в ліс (Гжицький, Опришки, 1962, 147);

// Розганяти, знищувати (яку-небудь організацію).

У жовтні 1932 р. поліція розгромила редакцію «Вікон», знищила весь архів, заарештувала багатьох співробітників журналу (Іст. укр. літ., II, 1956, 580);

Він [цар Микола І] одним розчерком пера наказав розгромити гурток петрашевців,.. посилити цензуру (Тич., III, 1957, 154);

// рідко. Ламати, руйнувати що-небудь.

Панцирник ішов далі по вулиці, розгромлюючи віконниці (Ю. Янов., І, 1958, 190).

2. Завдавати поразки кому-небудь у бою.

Січовики своїм рішучим нападом збили Гульського. Здавалося, що полковник використає нагоду і розгромить деморалізовану ватагу (Ле, Наливайко, 1957, 59);

— Не можна допустити, щоб петлюрівці й гетьманці з’єдналися в Києві в один кулак. Тому нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами (Довж., І, 1958, 158);

// перен. Завдавати ідейної поразки кому-небудь, доводячи помилковість поглядів, переконань.

Викривши та ідейно розгромивши троцькізм, наша партія тим самим завдала нищівного удару міжнародному опортунізмові (Ком. Укр., 6, 1969, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгромлювати — розгро́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгромлювати — (ворога) розтрощувати, громити, розбивати, п! ПЕРЕМАГАТИ; (країну) розоряти, спустошувати; (підпілля) ліквідувати, знищувати. Словник синонімів Караванського
  3. розгромлювати — -юю, -юєш, недок., розгромити, -омлю, -омиш; мн. розгромлять; док., перех. 1》 Розоряти, спустошувати що-небудь. || Розганяти, знищувати (яку-небудь організацію). || рідко. Ламати, руйнувати що-небудь. 2》 Завдавати поразки кому-небудь у бою. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгромлювати — РОЗГРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, і рідко РОЗГРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗГРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. розгро́млять; док. 1. що. Розоряти, спустошувати що-небудь. Розгромивши [панський] дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша і відійшли в ліс (В. Словник української мови у 20 томах
  5. розгромлювати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови