розгудець
РОЗГУ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм., заст.
Той, хто розгуджує.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгудець — Розгудець, -дця м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця. Ном. № 10580. Словник української мови Грінченка