розгуджувати
РОЗГУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГУ́ДИТИ, джу, диш, кого, док., розм., заст.
Знеславлюючи кого-небудь, розлучати.
Розгудили наречену;
// що. Характеризувати що-небудь як неякісне, негарне і т. ін.
Кого Бог судить, чоловік не розгудить (Номис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгуджувати — розгу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розгуджувати — див. розгудити. Великий тлумачний словник сучасної мови