роздмухувати

РОЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗДМУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДМУ́ХАТИ, аю, аєш і рідко РОЗДМУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

1. Струменем повітря або віянням вітру підсилювати горіння чого-небудь.

На гарячому вугіллі, яке роздмухував вітрець, підігрівався клей (О. Донченко);

Уляна роздмухувала чоботом самовар (М. Хвильовий);

За мить підпалили й роздмухали всі джури й челядники по доброму віхтю торішньої сухої ковили (О. Ільченко);

// безос.

Його очі .. загорілися нині гострим синім вогнем, наче вітром здувало попіл і роздмухувало спиртово-синій жар, що жив під ним (О. Гончар);

// Примушувати яскраво палати, світити (вогонь, полум'я).

Княгиня Ольга сідає в крісло. Обабіч неї горять два світильники. Вітер з Дніпра роздмухує вогні (С. Скляренко);

Піднялась буря і роздмухала полум'я (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Казка – це свіжий вітер, який роздмухує вогник дитячої мрії і мови (І. Цюпа);

// Розпалюючи паливо і роздуваючи вогонь у чому-небудь, нагрівати щось.

За хвилину порався [Солонина] вже в сінях, роздмухуючи самовар (М. Коцюбинський).

2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін.

Цієї весни вся війна була б закінчена, якби не роздмухували пожежу (О. Гончар);

// Пробуджувати, підсилювати які-небудь думки, почуття і т. ін.

Він [буремний рік] ішов через солдатські окопи і траншеї, .. він роздмухував ненависть у грудях каменяра, хлібороба (І. Цюпа);

Тут Шевченко над Невою Гнівний свій писав “Кобзар”, Дум роздмухував пожар (І. Нехода);

Чуття, той найважніший нерв родинного зв'язку, вигасло безповоротно і нічо [ніщо] не роздмухає його наново (І. Франко).

3. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь; уявляти щось більшим, ніж є насправді.

[Воронін:] Не переоцінюй своїх сил. Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах (О. Левада);

У період назрівання революційної ситуації III відділ також вирішив не роздмухувати справу Шевченка (з наук. літ.);

Маленьку хибу, дрібний якийсь випадок роздмухають, роздують до розмірів слона і пускають гуляти межи люди (С. Васильченко).

4. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь.

Всі хмари роздмухав [Марець] по небу (М. Коцюбинський);

// Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися щось.

Полився крізь них [двері] нічний вітер, роздмухуючи на покутті рушники й фіранки на вікнах (З. Тулуб);

* Образно. Присадкуватий дядько роздмухав вуса сміхом (Н. Рибак).

◇ (1) Роздму́хувати (роздува́ти) / роздму́хати (розду́ти) кади́ло:

а) (зневажл.) знімати навколо чогось галас, балачки і т. ін.

Пан радник таки хоче роздмухати кадило? Ну, що ж! Тим гірше для нього (І. Кулик);

б) розширювати яке-небудь починання, справу.

Богобоязливий Кіндрат .. господарське кадило почав роздувати з маленького (О. Ковінька);

– Новий цех організовуватиму.. Спершу це не цех буде, а так – невеличка установка. А там подивимось. Проте мені вже видно: таке кадило роздмухаємо... (Ю. Шовкопляс);

Депутати мусять всім поклонитись, щоб виманити царицю до Києва. Не треба лякати петиціями, встигнете зробити усе те дома і в слушну годину; дома роздуємо кадило (М. Лазорський).