роздмухувати

РОЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗДМУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДМУ́ХАТИ, аю, аєш і рідко РОЗДМУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Струменем повітря або віянням вітру підсилювати горіння чого-небудь.

На гарячому вугіллі, яке роздмухував вітрець, підігрівався клей (Донч.. IV, 1957, 71);

За мить підпалили й роздмухали всі джури й челядники по доброму віхтю торішньої сухої ковили (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 31);

// безос.

Його очі.. загорілися нині гострим синім вогнем, наче вітром здувало попіл і роздмухувало спиртово-синій жар, що жив під ним (Гончар, І, 1954, 106);

// Примушувати яскраво палати, світити (вогонь, полум’я).

Княгиня Ольга сідає в крісло. Обабіч неї горять два світильники. Вітер з Дніпра роздмухує вогні (Скл., Святослав, 1959, 35);

Піднялась буря і роздмухала полум’я (Н.-Лев., IV, 1956, 38);

*Образно. Казка — це свіжий вітер, який роздмухує вогник дитячої мрії і мови (Цюпа, Добротворець, 1971, 121);

// Розпалюючи паливо і роздуваючи вогонь у чому-небудь, нагрівати щось.

За хвилину порався [Солонина] вже в сінях, роздмухуючи самовар (Коцюб., І, 1955, 254).

◊ Роздму́хувати (роздму́хати) кади́ло див. кади́ло.

2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін.

Ця газета стала б частинкою величезного ковальського міха, який роздмухує кожну іскру класової боротьби і народного обурення в загальний пожар (Ленін, 6, 1969, 161);

Цієї весни вся війна була б закінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта (Гончар, II, 1959, 86);

// Пробуджувати, підсилювати які-небудь думки, почуття і т. ін.

Наближався буремний 1917 рік. Він ішов через солдатські окопи і траншеї,.. він роздмухував ненависть у грудях каменяра, хлібороба (Цюпа, Україна.., 1960, 42);

Тут Шевченко над Невою Гнівний свій писав «Кобзар», Дум роздмухував пожар (Нех., Ми живемо.., 1960, 121);

Чуття, той найважніший нерв родинного зв’язку, вигасло безповоротно і нічо [ніщо] не роздмухає його наново (Фр., XVI, 1955, 72).

3. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь; уявляти щось більшим, ніж є насправді.

[Воронін:] Не переоцінюй своїх сил. Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах (Лев., Драми.., 1967, 347);

У період назрівання революційної ситуації III відділ також вирішив не роздмухувати справу Шевченка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 542);

Маленьку хибу, дрібний якийсь випадок роздмухають, роздують до розмірів слона і пускають гуляти межи люди (Вас., Незібр. тв., 1941, 199).

4. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь.

Всі хмари роздмухав [Марець] по небу (Коцюб., І, 1955, 427);

// Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися щось.

Полився крізь них [двері] нічний вітер, роздмухуючи на покутті рушники й фіранки на вікнах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 206);

*Образно. Присадкуватий дядько роздмухав вуса сміхом (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 198).