роздільник
РОЗДІ́ЛЬНИК, а, ч.
Прилад, устаткування для розділення чого-небудь.
Наконечники для розпилювання мають переставні роздільники, які встановлюються залежно від висоти обпилюваних рослин (з наук. літ.);
На Долинському нафтовому промислі було освоєно метод спільно-роздільної експлуатації двох пластів однією свердловиною. Для цього застосували спеціальне устаткування – роздільник пластів (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роздільник — розді́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- роздільник — -а, ч. Прилад, устаткування для розділення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- роздільник — РОЗДІ́ЛЬНИК, а, ч. Прилад, устаткування для розділення чого-небудь. Наконечники для розпилювання мають переставні роздільники, які встановлюються залежно від висоти обпилюваних рослин (Механ. і електриф.. Словник української мови в 11 томах