роззявлятися

РОЗЗЯВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗЗЯ́ВИТИСЯ, иться; мн. роззя́вляться; док., розм.

Відкриватися, розтулятися, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.).

До кінця вона так і не договорює – очі їй вистрибують на лоб, і рот її широко роззявляється (Ю. Смолич);

Прийшлось роззявитись дурному горлу: “Кра! кра!” – а ковбаса додолу (Л. Глібов);

* Образно. Роззявилася вона, ця повна тіні безодня доокола, і заревла тисячею голосів (Г. Хоткевич);

// Відчинятися, відкриватися, перев. широко (про ворота, двері і т. ін.).

Двері, мов у пекло, Роззявились, розширились... (П. Куліш).