розквартировуватися

РОЗКВАРТИРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКВАРТИРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

Оселятися де-небудь, розміщуватися по квартирах (про військову частину, велику групу людей і т. ін.).

Внизу в селі, де мала розквартируватись рота, було темно хоч в око стрель (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Ще не встигли німці розквартируватися, як Тадик підшукав хату під старостат, наказав навести блиск (Григорій Тютюнник);

Там [у містечку] розквартирувався у школі каральний батальйон.., – ствердив Оленєв (П. Автомонов);

// тільки док., рідко. Зупинитися де-небудь на тривале проживання.

Він пообіцяв незабаром відвідати Київ, а то й зовсім розквартируватися в ньому (Ю. Смолич);

Хотіли – не хотіли, А розквартирувались (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me