1. Словник української мови у 20 томах

розквартирування

РОЗКВАРТИРУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. розквартирува́ти і розквартирува́тися.

Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (О. Підсуха);

У зв'язку з просуванням сарматів до кордонів Римської імперії вздовж берегів Дунаю починається будівництво прикордонних укріплень й розквартирування в них римських гарнізонів (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розквартирування — розквартирува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розквартирування — -я, с. Дія за знач. розквартирувати і розквартируватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розквартирування — РОЗКВАРТИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розквартирува́ти і розквартирува́тися. Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (Підс. Словник української мови в 11 томах