розквітаючий

РОЗКВІТА́ЮЧИЙ, а, е.

у знач. прикм. Який розквітає, розпускається.

“Розкладання християн” набирає у нього [у Ш. Руставелі] характеру сміливої боротьби за нове життя, очищене від бруду й брехні, за красу вільної, всебічно розквітаючої людини (П. Тичина);

Ціла Росія буде прислухатися, як ці випадкові слухачі, до кожного слова, що він [М. Гоголь] уже написав і що напише в повну силу своєї розквітаючої душі (О. Полторацький);

І будеш ти вічно юна .. вічно прекрасна, як небо це, як цей ваш весняний розквітаючий степ (О. Гончар);

Сходить сонце, у вікно видно розквітаючий бузок (з наук. літ.);

Шість колон, що спираються на таріль-піддон, підтримують сферичну баню, що покоїться на високих арках. Знизу на піддоні вигравірувано розквітаючий хрест, на стулкових дверцятах між колонами викарбувані фігури апостолів (з навч. літ.).