розквітати

РОЗКВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗКВІ́ТНУТИ, ну, неш; мин. ч. розкві́т, розкві́тла, ло і розкві́тнув, розкві́тнула, ло; док.

1. Розкривши бутони, давати квітки; розпускатися.

За день брунька [проліска] на кінці стрілочки розквітає враз твердою білою пащицею (Ю. Смолич);

Бігла мати по білому снігу за третім сином і тяжко голосила. .. Де впала сльозина, там розквітала маленька квіточка (з легенди);

В саду там при місячнім світлі Чудовії рожі цвітуть; Там ло́тосу квіти розквітли (Леся Українка);

Побіля садочка розквітли пахучі жоржини (М. Гірник);

* Образно. На щоках їй розквітли дві червоні плями, немов запізнілі маки смутної, жовтої осені (І. Микитенко);

// Покриватися, встелятися квітами, буяти цвітінням.

Ще не втишились вітри студенії, А луки розквітають зеленії! (А. Кримський);

Ще дерева не розквітали, Не пробилась трава з землі (І. Вирган);

Не раз вже проросло на цій землі зерно, не раз уже земля розквітнула садами (І. Гончаренко);

* Образно. Місяць травень, коли наростає трава на сіно й на ліки, розквітав після Юрійового дня (Ю. Яновський);

Розквітнув яскравими прапорцями бульвар над морем (В. Кучер).

2. перен. Досягати найкращої пори розквіту своїх фізичних і духовних сил, молодості, краси, таланту і т. ін.

Столичний актор може рости, розквітати і розвивати свій талант (Ю. Смолич);

А над усе [любили] – свою країну, Де ми родились і жили, Де ми любили, розквітали, Ходили з щастям по землі (М. Стельмах);

– Ви, пані Ганно, все розквітаєте! (Василь Шевчук);

Однолітка з дівчатами класу, вона, проте, раніше за них розквітла (О. Гончар);

// Ставати радісним, жвавим, набувати радісного, жвавого вигляду.

Мені не залишалось нічого іншого, як захоплюватись .. конем. Чуючи це, Яків Степанович розквітав, ніби не про коня йшла мова, а про когось із найближчих господаря (Ю. Збанацький);

Худорляве личко [хлопчика] ясніє, розквітає все, освітлене білопінною хвилею (О. Гончар);

Дисертантка розквітнула, немов жоржина. Вона мовчки ручкалася з усіма, посміхалася до всіх (Іван Ле);

// Проявлятися з більшою силою, міцніти (про почуття, талант і т. ін.).

Любка повагом відходила боком до дверей, неначе кралася до свого щастя, до своєї воскреслої любові, що у весну її спізнілу буйно розквітала (Іван Ле);

Перебралися .. Амвросій Бучма і Мар'ян Крушельницький [в Україну] – тут на всю свою силу почав розквітати їх великий талант (з публіц. літ.);

Від сліз тих надія ясная, Радісна, тиха надія, мов квітка лелії, розквітла (Леся Українка);

– Я собі уявляю, як розквітнуть кращі властивості нашого народу... (О. Довженко);

Розквітнуть чесноти, бо людина добра (В. Підмогильний);

// Пройматися, сповнюватися радістю, щастям.

Бачура спостерігав, як Ковалів та Осадчий, всівшись у кутку, діловито розмовляли про річку, серце у нього розквітало (М. Чабанівський);

Душа моя на мить, на мить одну розквітла (О. Олесь).

3. перен. Успішно розвиваючись, досягати найвищого ступеня піднесення, процвітання; протилежне занепадати (у 1 знач.).

Велике мистецтво може розквітати під впливом ідей сильних, життєздатних (з публіц. літ.);

Історія Нового Риму – Східної Римської імперії знала часи, коли в цьому багатстві на людській крові розквітали науки й мистецтва, культура й письменність (С. Скляренко);

Розквітла самобутня грузинська культура, що має давні і славні традиції (з публіц. літ.);

// поет. Ставати кращим, прекраснішим.

Відчинивши в майбутнє брами, Розквітає красуня-Варшава (Л. Дмитерко);

Життя розквітало, країна міцніла (Н. Забіла);

Віддала [Соломія Антонівна] своє здоров'я й снагу для того, щоб її рідне село розквітало, щоб назавжди пропали в пітьмі минулого злидні, неуцтво (О. Бердник);

Як пісня в садах солов'їна над дзеркалом срібним ріки, розквітне моя Україна (В. Сосюра).

(1) Розквіта́ти / розкві́тнути душе́ю (се́рцем) – ставати радісним, щасливим і т. ін.

Як же він зрадів, як розквітнув душею, коли .. почувся схвильований голос: – Егей, земляче, та й ти тут? (Ю. Збанацький);

(2) Розквіта́ти / розкві́тнути у́смі́шкою – радісно, щасливо усміхатися.

Оленка перестає плакати, .. заспокоюється, а поспавши – розквітає усмішкою (О. Гончар).

◇ (3) Пи́шним цві́том (кві́том) розквіта́ти (цвісти́, процвіта́ти і т. ін.) – інтенсивно розвиватися, бути на високій стадії розвитку, розквіту.

Розкрилися запечатані гробовища народного духу, ожило поховане слово і, обновлене їх [кращих синів народу] невсипучою працею, зацвіло пишним квітом (Панас Мирний).