розколисаний
РОЗКОЛИ́САНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розколиса́ти.
Дівчата стоять посхилювані на березі, дивляться, стережуть очима, ба чи не всім тілом, розколисані водою вінки – і лиш десь-недесь повторюється півголосом: Гей, на Івана, гей, на Купала Красна дівчина долі шукала! (О. Кобилянська);
// у знач. прикм.
І ніч полонять, дзвонять, гонять Танцю спритні вихорці, Сплески пісні й сміху тонуть В розколисаній ріці (М. Бажан);
Заколивалась розколисаними хвилями урочиста мелодія гімну (Н. Королева);
З-за мережаних заслон В розколисаній уяві Мріють образи ласкаві (М. Вороний);
Небо, скуйовджене і розколисане, Дрантя спустило на темні бори. Сонного місяця сива лисина Полум'ям сизим горить (В. Симоненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розколисаний — розколи́саний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розколисаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розколисати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розколисаний — РОЗКОЛИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розколиса́ти; // У знач. прикм. І ніч полонять, дзвонять, гонять Танцю спритні вихорці, Сплески пісні й сміху тонуть В розколисаній ріці (Бажан, Роки, 1957, 284); З-за мережаних заслон В розколисаній уяві Мріють образи ласкаві (Вороний, Вибр., 1959, 75). Словник української мови в 11 томах