1. Словник української мови у 20 томах

розкопаний

РОЗКО́ПАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкопа́ти.

Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Т. Шевченко);

В кишені він намацує м'яку шовкову хустку. Десь він її прихопив з-поміж розкопаних Хомою трофеїв, приховав, готуючи в дарунок доньці... (О. Гончар);

// розко́пано, безос. пред.

Київ належав до відомих ремісничих центрів Русі. Розкопано понад 30 майстерень, знайдено велику кількість виробів із глини, каменю, кістки (з наук.-попул. літ.);

// перен.

Чи довго той Скилур .. сидів у Сімферополі, чи недовго – про це ще не розкопано (Остап Вишня);

// у знач. прикм.

Кілька хвилин вони сиділи мовчки, дивилися на розкопану землю, на риштування, машини, людей (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкопаний — розко́паний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розкопаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкопати. || розкопано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкопаний — Розко́паний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розкопаний — РОЗКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкопа́ти. Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Шевч., І, 1963, 222); В кишені він намацує м’яку шовкову хустку. Словник української мови в 11 томах