розкрадач
РОЗКРАДА́Ч, а́, ч.
Той, хто розкрадає, займається розкраданням.
– Будеш відповідати перед судом. Я під захист розкрадачів державного майна взяти не можу (Ю. Мушкетик);
Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (М. Чабанівський);
Боротьба з порушенням трудової дисципліни, з прогульниками, бракоробами, розкрадачами суспільної власності .. є найпершим завданням (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкрадач — розкрада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- розкрадач — див. злодій Словник синонімів Вусика
- розкрадач — -а, ч. Той, хто розкрадає що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкрадач — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Словник синонімів української мови
- розкрадач — РОЗКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто розкрадає що-небудь. — Будеш відповідати перед судом. Я під захист розкрадачів державного майна взяти не можу,— наче каменюкою жбурнув [секретар райкому] (Мушк. Словник української мови в 11 томах