1. Словник української мови в 11 томах

розкрадач

РОЗКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто розкрадає що-небудь.

— Будеш відповідати перед судом. Я під захист розкрадачів державного майна взяти не можу,— наче каменюкою жбурнув [секретар райкому] (Мушк., Чорний хліб, 1960, 62);

Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (Чаб., Тече вода.., 1961, 137);

Боротьба з порушенням трудової дисципліни, з прогульниками, бракоробами, розкрадачами суспільної власності.. є найпершим завданням (Наука.., 1, 1973, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкрадач — розкрада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розкрадач — див. злодій Словник синонімів Вусика
  3. розкрадач — -а, ч. Той, хто розкрадає що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розкрадач — РОЗКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто розкрадає, займається розкраданням. – Будеш відповідати перед судом. Я під захист розкрадачів державного майна взяти не можу (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. розкрадач — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Словник синонімів української мови