1. Словник української мови у 20 томах

розкумання

РОЗКУМА́ННЯ, я, с., розм.

Дія і стан за знач. розкума́тися.

Згадали одрадяни те чудне покумання, а ще чудніше розкумання (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкумання — розкума́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкумання — -я, с., розм. Дія і стан за знач. розкуматися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкумання — РОЗКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розкума́тися. Згадали одрадяни те чудне покумання, а ще чудніше розкумання (Мирний, IV, 1955, 238). Словник української мови в 11 томах