1. Словник української мови у 20 томах

розкуматися

РОЗКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

Припинити кумівські стосунки; перестати куматися.

Я з тією кумою розкумаюся, З куминим дівчам повінчаюся (з народної пісні);

– Гляди, Федоре, щоб не прийшлось розкуматися!.. – сердито скаже [Олексій Іванович] й піде (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкуматися — розкума́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкуматися — -аюся, -аєшся, док., розм. Припинити кумівські стосунки; перестати куматися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкуматися — РОЗКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Припинити кумівські стосунки; перестати куматися. Я з тією кумою розкумаюся, З куминим дівчам повінчаюся (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 438); — Гляди, Федоре, щоб не прийшлось розкуматися!.. — сердито скаже [Олексій Іванович] й піде (Мирний, IV, 1955, 233). Словник української мови в 11 томах