1. Орфографічний словник української мови

розкумання

розкума́ння

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкумання — -я, с., розм. Дія і стан за знач. розкуматися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розкумання — РОЗКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розкума́тися. Згадали одрадяни те чудне покумання, а ще чудніше розкумання (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. розкумання — РОЗКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розкума́тися. Згадали одрадяни те чудне покумання, а ще чудніше розкумання (Мирний, IV, 1955, 238). Словник української мови в 11 томах