розлютований
РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розлютува́ти¹.
Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована.., на всіх гримає і всіх готова покусати (В. Самійленко);
В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (С. Васильченко).
2. у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий.
Побігла Горпина додому розлютована, роздосадувана (Л. Яновська);
Хвиля дружного сміху жбурнула розлютованого багача на Романа (М. Стельмах);
// Який виражає лють, гнів, злість.
Він... упав на кушетку, закрився буркою... Потім виглянув з-під бурки одним розлютованим оком, очевидно, щось вирішивши (О. Довженко);
Стався постріл. У відповідь мені був дикий рев розлютованого звіра (М. Трублаїні);
На щастя, Андрій не розлучався з батогом і тепер усю свою спритність мусив показати перед розлютованим псом (Д. Бедзик).
Значення в інших словниках
- розлютований — розлюто́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розлютований — див. сердитий Словник синонімів Вусика
- розлютований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розлютувати. 2》 у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий. || Який виражає лють, гнів, злість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розлютований — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
- розлютований — Розлюто́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розлютований — РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч до розлютува́ти. Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована .., на всіх гримає і всіх готова покусати (Сам. Словник української мови в 11 томах