розмочувати

РОЗМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., що.

Намочуючи, робити м'яким, викликати розбухання.

Він, в котрий уже раз, перестругував глину, .. щоб роздрібнити грудки, потім розмочував і довго місив (О. Ільченко);

Відкришують трішечки і їдять, хто – без води, як Андрій, тільки на зубах хрумкіт, а хто розмочує; всі хвалять. – Наче пряник, – каже бабуся (В. Барка);

Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз. Розмочити б... (Г. Хоткевич);

– Чоботи он приволік, як хлющі. Завтра засохнуть, як взуватимешся? – Водою розмочу (Григорій Тютюнник);

// Наповнювати водою дерев'яну посудину, що розсохлася.

Барило коло криниці, що розмочити поставила, – порожнісіньке. Наважила води (Н. Королева).

◇ (1) Розмо́чувати / розмочи́ти раху́нок – програючи, відкривати рахунок під час спортивних змагань.

Друга половина гри ще не скінчилася, а берлінці сохли на шести – нуль і ніяк не могли розмочити рахунок (Ю. Яновський);

Спроби господарів [футбольного поля] хоч би “розмочити” рахунок виявилися безуспішними (з газ.).