розмочувати
РОЗМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Намочуючи, робити м’яким, викликати розбухання.
Він, в котрий уже раз, перестругував глину,.. щоб роздрібнити грудки, потім розмочував і довго місив (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328);
Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз. Розмочити б… (Хотк., II, 1966, 108);
— Чоботи он приволік, як хлющі. Завтра засохнуть, як взуватимешся? — Водою розмочу (Тют., Вир, 1964, 104).
◊ Розмо́чувати (розмочи́ти) раху́нок — програючи, відкривати рахунок під час спортивних змагань.
Друга половина гри ще не скінчилася, а берлінці сохли на шести — нуль і ніяк не могли розмочити рахунок (Ю. Янов., II, 1954, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмочувати — розмо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розмочувати — -ую, -уєш, недок., розмочити, -мочу, -мочиш, док., перех. Намочуючи, робити м'яким, викликати розбухання. Розмочувати рахунок — програючи, відкривати рахунок під час спортивних змагань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмочувати — РОЗМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., що. Намочуючи, робити м'яким, викликати розбухання. Він, в котрий уже раз, перестругував глину, .. щоб роздрібнити грудки, потім розмочував і довго місив (О. Словник української мови у 20 томах
- розмочувати — Розмо́чувати, -чую, -єш сов. в. розмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Іазмачивать, размочить. Скорину розмочити, душу промочити. Чуб. V. 1123. Словник української мови Грінченка