розмірковувати

РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Заглиблюватися думками в що-небудь; мислити, міркувати.

Незвичне, якесь млосно-гидке відчуття олов'яної ваготи у всьому тілі не проходило. Але вже здатна була [Надійка] щось думати, згадувати, навіть розмірковувати (В. Козаченко).

2. про кого – що, над ким – чим. Зіставляти різні думки, міркування, всебічно зважувати щось, роблячи певні висновки; обмірковувати.

В неділю вона ходила в ліс, де стояли готові зруби, оглядала .. матеріал, розмірковувала і розпитувала про ціни в лісників (М. Коцюбинський);

Другого дня я довго тинявся по саду Шевченка, все ще розмірковуючи над тим, що ж мені робити (Я. Гримайло);

Остап був не з полохливих. Але, розміркувавши, вирішив не рискувати [ризикувати] життям по-дурному (А. Головко);

// над чим і без дод. Думати над чим-небудь, роздумувати про щось.

Не розмірковуючи для чого, петляючи між деревами, Дмитро великими кроками спускається вниз (М. Стельмах);

Не розмірковуючи довго, він витяг з кишені ножа, розкрив його і встромив у землю (І. Сенченко);

О. Нестор був так збентежений і зворушений до глибини душі, що не був в силі розміркувати над сими питаннями (І. Франко).

3. перев. недок. Висловлювати свої думки, говорити про що-небудь.

– Війна, бачите, нині пішла незвичайна, – розмірковує полковник (Іван Ле);

Демид палив цигарку за цигаркою та сумовито розмірковував: – Марнотратство яке на світі, ох, марнотратство... (О. Гончар).