розміряти

РОЗМІ́РЯТИ див. розміря́ти.

РОЗМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМІ́РЯТИ, яю, яєш і рідко РОЗМІ́РИТИ, рю, риш, док., що.

1. Міряючи, визначати величину, розміри чого-небудь, відстань між чимсь.

Він задуманий ходив, розміряв ступнями гору і викладав, що і де вибудувати (Панас Мирний);

Учні викопали глибокі ями, засипали в них глину та перегній. Кілька днів кипіла робота. Розміря́в площу Орел, але не відставала і Елеонора Степанівна (Ю. Збанацький);

// Міряючи, ділити що-небудь.

Аж ось на третій рік – чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (І. Франко);

– Кажуть, що неправильно Цимбал панську землю розміряв (О. Гончар);

Хоч і завтра постановила б громада землю забрати, не яка й морока була б: землеміра викликати та й хай розпланує, розмірить і квит (А. Головко);

// Міряючи, визначати місце для чого-небудь.

Межовщики [межовики] там розміряли. Кілочки в землю забивали, На знак, де військові стоять (І. Котляревський);

До вечора він устиг розміряти місця своїх майбутніх будівель, позабивати по кутках кілочки (М. Стельмах);

Не поспішаючи, години за півтори батько з дочкою майже наполовину розміряли квадрати (М. Трублаїні).

2. Заздалегідь зважувати, визначати свої можливості, силу, ступінь вияву чого-небудь і т. ін.

Може, не кожен розмірює, чи витримають сили, – а бути ж незламним і залізним – ой як хочеться! (П. Тичина);

[Воронін:] Що ж... Роби, як знаєш... Я попередив... Радив би тільки розмірити свої сили і стан своїх нервів (О. Левада).

3. Наперед визначати розпорядок, правила чого-небудь, послідовність у чомусь і т. ін.

В людей, що до праці гарячі, учитися кожному з нас – краси богатирської вдачі, умінню розмірювать час (П. Тичина);

Живи, люби, скільки можеш і як можеш, то менше буде жалю, вір мені, ніж коли б ти все розмірила, розважила і відклала на завтра (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

розміряти

Значення в інших словниках