1. Словник української мови у 20 томах

розпещений

РОЗПЕ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпе́стити.

Розпещена упаданням за нею місцевих кавалерів, дівчина немало була здивована, що столичний гість не звертає на неї уваги (П. Панч);

* Образно. Ніч була безмісячна, трохи хмарна і через те задумливо-солодка, розпещена до нестями (М. Грушевський).

2. у знач. прикм. Який надто розпестився; якого дуже розпестили.

Розпещена дитина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпещений — розпе́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розпещений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпестити. 2》 у знач. прикм. Який надто розпестився. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпещений — Розпе́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпещений — РОЗПЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпе́стити. Розпещена упаданням за нею місцевих кавалерів, дівчина немало була здивована, що столичний гість не звертає на неї уваги (Панч, На калин. мості, 1965, 152). 2. у знач. прикм. Який надто розпестився. Словник української мови в 11 томах