розписуватися

РОЗПИ́СУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПИСА́ТИСЯ, пишу́ся, пи́шешся, док.

1. Ставити свій підпис (перев. для посвідчення чого-небудь); підписуватися.

Жандарм розписувався в книзі та про щось гомонів з тюремними вартовими (Олесь Досвітній);

– Розписуйся, голово, і давай посильного. А до обіду – десять саней (Р. Іваничук);

[Храпко:] Ох! Як же мені розписатися, коли я не можу звестися (Панас Мирний);

Ягідка зовсім неписьменний. Не вмів навіть розписатись (О. Гончар);

// за кого, перен., розм. Брати на себе відповідальність за когось або виступати від чийого-небудь імені.

Як сміла Карташ таке написати? Чому вона всюди розписується за неї? (В. Собко);

[Ганна:] Не розписуйся за всіх, Марино, коли не знаєш, що на душі у кожного (О. Корнійчук);

– Мені ще зарано було принциповість свою виявляти.., ледве на другий університетський курс переліз. За інших не розписуюсь (В. Дрозд).

2. перен., розм. Мимоволі засвідчувати що-небудь, перев. неприємне, небажане для себе.

[Хрипун:] Ви розписались в своїй дурості. Я командуючому доповів, і він зі мною згоден (О. Корнійчук).

3. з ким і без дод., розм. Реєструвати свій шлюб.

Прийшли молоді у загс розписуватись. Їх там питають: – А ви добре підготувалися до такого важливого кроку? – Ну звичайно! .. Маємо тридцять літрів горілки (народний жарт);

– Мамо, ходіть додому, бо Іван написав і поніс у сільраду заяву, щоб з Галею розписатись (С. Олійник);

– Сьогодні по роботі і розпишемось .. Паспорт при тобі? (А. Крижанівський).

4. перев. док., розм. Надмірно захопитися писанням чого-небудь.

В останні часи я щось розписався, за півроку написав цілий томик (М. Коцюбинський);

Думав написати коротку цидулку, а розписався, в ліжку лежачи, на цілу купу (В. Еллан-Блакитний).

5. тільки недок. Пас. до розпи́сувати 3.

У XIX і на початку XX ст. на Поділлі, Київщині та Полтавщині розписувалися господарські речі, зокрема вози та сани (з наук. літ.).