1. Словник української мови у 20 томах

розпит

РО́ЗПИТ, у, ч.

Дія за знач. розпита́ти, розпи́тувати.

Ольга мало що чула з розпитів братиків (Н. Кобринська);

Якусь хвилину вони дивилися один на одного, та зараз було не до розпитів (С. Журахович);

// Запитання, яке вимагає відповіді, з'ясування.

З дівчатами стоїть Катя. Обступили її з розпитами. Але Катя неохоче відповідала (А. Головко);

Через поріг Зненацька ступить хлопчик наш змужнілий І на усякі розпити жадливі Одповідатиме нам (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпит — ро́зпит іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розпит — -у, ч. Дія за знач. розпитати, розпитувати. || Запитання, яке вимагає відповіді, з'ясування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпит — Ро́зпит, -ту; -пити, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпит — РО́ЗПИТ, у, ч. Дія за знач. розпита́ти, розпи́тувати. Ольга мало що чула з розпитів братиків (Кобр., Вибр., 1954, 157); Якусь хвилину вони дивилися один на одного, та зараз було не до розпитів (Жур., До них іде.. Словник української мови в 11 томах