розпит

Значення в інших словниках

1. розпит — ро́зпит іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. розпит — -у, ч. Дія за знач. розпитати, розпитувати. || Запитання, яке вимагає відповіді, з'ясування. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпит — РО́ЗПИТ, у, ч. Дія за знач. розпита́ти, розпи́тувати. Ольга мало що чула з розпитів братиків (Н. Кобринська); Якусь хвилину вони дивилися один на одного, та зараз було не до розпитів (С. Журахович); // Запитання, яке вимагає відповіді, з'ясування. Словник української мови у 20 томах
4. розпит — РО́ЗПИТ, у, ч. Дія за знач. розпита́ти, розпи́тувати. Ольга мало що чула з розпитів братиків (Кобр., Вибр., 1954, 157); Якусь хвилину вони дивилися один на одного, та зараз було не до розпитів (Жур., До них іде.. Словник української мови в 11 томах