1. Словник української мови у 20 томах

розпихати

РОЗПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІПХА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗІПХНУ́ТИ, рідко РОЗПИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

1. перев. кого. Штовхаючи, відпихаючи в різні боки, примушувати натовп розійтися, розступитися, звільнити якесь місце, прохід і т. ін.; розштовхувати.

– Розходьтеся! Розходьтеся! – десь не взялися поліцейські і почали розпихати людей (Панас Мирний);

Розпихає [дячок біля вівтаря] невдоволену публіку і по якімсь часі знову пробивається назад (М. Грушевський);

Настя прожогом вдирається в натовп, розпихає обважнілих, розпарених бабів (В. Речмедін);

Боярин насилу розіпхав гурт, щоб серед хати поставити молодих до першої кадрилі (І. Нечуй-Левицький);

// що. Відсувати, відпихати що-небудь у різні боки, сторони, розширюючи або звільняючи якийсь простір; розсувати.

Товчуся по хаті, як джміль у вікно, і чую потребу переставити меблі, .. розіпхать стіни, або і зовсім їх завалити... (М. Коцюбинський);

Сержант стояв, розіпнутий в рамі дверей, мовби хотів дужими руками розіпхнути стіни вагона (П. Загребельний);

Він [солдат], не панькаючись, добрими штовханами плечей і ліктів розпихнув собі дорогу й підійшов до воза (Б. Антоненко-Давидович).

2. що, розм. Поспіхом засовувати, запихати що-небудь у різні місця.

Яремченко розпихав по кишенях гранати, перевірив у пістолеті заряд (Д. Бедзик);

// перев. док., кого, перен. Влаштувати, пристроїти кого-небудь у різних місцях.

В наймити дітей .. розіпхав, Ну, а сам сюди з небогою у Бори́слав ся попхав (І. Франко);

За зиму хліб поїмо, та й знов повесні – куди б хоч за харч дітей розіпхати (А. Головко).

3. безос., кого, розм. Ставати надмірно гладким, товстим.

– Доброго здоров'я, синку, – одказує баба.., придивляючись до покупця, – чи не старого Каленика пагонець? Бач, як тебе розіпхало... (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпихати — розпиха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпихати — Розштовхувати, розтручувати; (в поспіху) пхати туди-сюди; (стіни) розсувати; (кого) розносити <н. як її розіпхало>; дк. РОЗІПХАТИ, Ф. (сиріт до шкіл) примістити, пристроїти. Словник синонімів Караванського
  3. розпихати — -аю, -аєш, недок., розіпхати, -аю, -аєш і розіпхнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Штовхаючи, відпихаючи в різні боки, примушувати натовп розійтися, розступитися, звільнити якесь місце, прохід і т. ін.; розштовхувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпихати — РОЗПИХА́ТИ (примушувати натовп розійтися, розступитися тощо), РОЗШТО́ВХУВАТИ розм. — Док.: розіпха́ти, розіпхну́ти, розштовха́ти, розштовхну́ти. (1-й чоловік (розпиха жінок):) Так, так. Дорогу дай! дорогу!... Словник синонімів української мови
  5. розпихати — Розпиха́ти, -ха́ю, -ха́єш; розіпхну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпихати — РОЗПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІПХА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗІПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Штовхаючи, відпихаючи в різні боки, примушувати натовп розійтися, розступитися, звільнити якесь місце, прохід і т. ін.; розштовхувати. — Розходьтеся!... Словник української мови в 11 томах