розплоджувати
РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш; док., кого, що.
1. Розводити у великій кількості (перев. тварин).
Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (О. Донченко);
В чужій кошарі овець не розплодиш (Номис);
// розм. Давати велике потомство.
Щедра на молоко Самарянка розплодила родовите покоління: дочка Ромашка, росла корова, опасиста Козачка (К. Гордієнко);
// розм. Народжувати (багато дітей).
– Пиячите ви, ковбанитеся по калюжах – і ні до чого вам діла нема. Хай гинуть старі батьки. Хай .. наречених продають у гареми розплоджувати татарчат (З. Тулуб).
2. перен., розм. Сприяти збільшенню когось, чогось або появі кого-, чого-небудь у великій кількості (перев. небажаного).
– Ой, Онисіє Степанівно! Коли б часом з того чого не вийшло, – несміливо обізвався отець Харитін. – Ми собі розплодимо ворогів (І. Нечуй-Левицький);
– Рубляку витягли! Розплодили, розумієте кишенькових активістів! Пропала рубляка! (А. Крижанівський);
// перев. док., розм. Через недогляд, недбайливість і т. ін. дати можливість розмножитися чому-небудь шкідливому, небажаному.
Розплодити непотріб.
Значення в інших словниках
- розплоджувати — розпло́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розплоджувати — -ую, -уєш, недок., розплодити, -плоджу, -плодиш; док., перех. 1》 Розводити у великій кількості (перев. тварин). || перев. док., розм. Через недогляд, недбайливість і т. ін. дати можливість розмножитися чому-небудь шкідливому, небажаному. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розплоджувати — Заводжувати, заводити, завести, позаводжувати, розводжувати, розвести, порозводжувати, плекати, виплекувати, виплекати, повиплекувати, наплекувати, наплекати, понаплекувати, сплекувати, сплекати, посплекувати, ростити, вирощувати, виростити... Словник чужослів Павло Штепа
- розплоджувати — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
- розплоджувати — РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш; док., перех. 1. Розводити у великій кількості (перев. тварин). Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (Донч. Словник української мови в 11 томах