1. Словник української мови в 11 томах

розплоджувати

РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш; док., перех.

1. Розводити у великій кількості (перев. тварин).

Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (Донч., VI, 1957, 356);

В чужій кошарі овець не розплодиш (Номис, 1864, № 9659);

— Там водозлив зруйновано. Чи не думає колгосп його ремонтувати? Може б, коропів розплодили… (Добр., Тече річка.., 1961, 19);

// перев. док., розм. Через недогляд, недбайливість і т. ін. дати можливість розмножитися чому-небудь шкідливому, небажаному;

// розм. Давати велике потомство.

Щедра на молоко Самарянка розплодила родовите покоління: дочка Ромашка, росла корова, опасиста Козачка (Горд., Дівчина.., 1954, 12);

// розм. Народжувати (багато дітей).

— Пиячите ви, ковбанитеся по калюжах — і ні до чого вам діла нема. Хай гинуть старі батьки. Хай.. наречених продають у гареми розплоджувати татарчат (Тулуб, Людолови, І, 1957, 463).

2. перен., розм. Сприяти збільшенню когось, чогось або появі кого-, чого-небудь у великій кількості (перев. небажаного).

— Ой, Онисіє Степанівно! Коли б часом з того чого не вийшло, — несміливо обізвався отець Харитін. — Ми собі розплодимо ворогів (Н.-Лев., III, 1956, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розплоджувати — розпло́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розплоджувати — -ую, -уєш, недок., розплодити, -плоджу, -плодиш; док., перех. 1》 Розводити у великій кількості (перев. тварин). || перев. док., розм. Через недогляд, недбайливість і т. ін. дати можливість розмножитися чому-небудь шкідливому, небажаному. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розплоджувати — Заводжувати, заводити, завести, позаводжувати, розводжувати, розвести, порозводжувати, плекати, виплекувати, виплекати, повиплекувати, наплекувати, наплекати, понаплекувати, сплекувати, сплекати, посплекувати, ростити, вирощувати, виростити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. розплоджувати — РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш; док., кого, що. 1. Розводити у великій кількості (перев. тварин). Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. розплоджувати — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови