1. Словник української мови у 20 томах

розпрягати

РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., кого.

Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину).

Розпрягайте, хлопці, коней та й лягайте спочивать. А я піду в сад зелений, в сад криниченьку копать (з народної пісні);

Ми з Сидором коней розпряжемо (Панас Мирний);

Біля хатини Панай Ган розпріг оленів (М. Трублаїні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпрягати — розпряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпрягати — -аю, -аєш, недок., розпрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. розпріг, -прягла, -прягло; док., перех. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпрягати — Розпряга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпрягати — РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., перех. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину). Ми з Сидором коней розпряжемо (Мирний, І, 1949, 330); Біля хатини Панай Ган розпріг оленів (Трубл., Вовки.., 1949, 21). Словник української мови в 11 томах