1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розпрягати

розпряга́ти

-аю, -аєш, недок., розпрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. розпріг, -прягла, -прягло; док., перех.

Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпрягати — розпряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпрягати — РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., кого. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину). Розпрягайте, хлопці, коней та й лягайте спочивать. Словник української мови у 20 томах
  3. розпрягати — Розпряга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпрягати — РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., перех. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину). Ми з Сидором коней розпряжемо (Мирний, І, 1949, 330); Біля хатини Панай Ган розпріг оленів (Трубл., Вовки.., 1949, 21). Словник української мови в 11 томах