розпрягати
РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., перех. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину).
Ми з Сидором коней розпряжемо (Мирний, І, 1949, 330);
Біля хатини Панай Ган розпріг оленів (Трубл., Вовки.., 1949, 21).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпрягати — розпряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розпрягати — -аю, -аєш, недок., розпрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. розпріг, -прягла, -прягло; док., перех. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпрягати — РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., кого. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину). Розпрягайте, хлопці, коней та й лягайте спочивать. Словник української мови у 20 томах
- розпрягати — Розпряга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)