1. Словник української мови у 20 томах

розпуджений

РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал.

Дієпр. пас. до розпу́дити.

Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. прикм.

[Матушка гуменя:] Народ звідти, як розпуджене стадо, шарахнув в Київщину (Панас Мирний);

// розпу́джено, безос. пред.

Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпуджений — розпу́джений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. розпуджений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпуджувати. || розпуджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпуджений — РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́джувати. Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (Н.-Лев., II, 1956, 239); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах