розпуджений
РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́джувати.
Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (Н.-Лев., II, 1956, 239);
// У знач. прикм.
[Матушка гуменя:] Народ звідти, як розпуджене стадо, шарахнув в Київщину (Мирний, V, 1955, 75);
// розпу́джено, безос. присудк. сл.
Розпуджено гвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (Стар., Поет. тв., 1958, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпуджений — розпу́джений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
- розпуджений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпуджувати. || розпуджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпуджений — РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до розпу́дити. Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (І. Нечуй-Левицький); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах