розпуск
РО́ЗПУСК, у, ч.
1. Дія за знач. розпуска́ти, розпусти́ти 1, 8.
Всі гуртом випровадили Антося з дому і остались ждати до нового розпуску – до Великодня (А. Свидницький);
Пленум Всеукраїнського комітету незаможних селян у березні 1933 р. ухвалив постанову про їх [комнезамів] розпуск (з наук. літ.);
Здавалось Іванові, що за розпуск таких вістей та жде Пазю вічний кримінал (Л. Мартович).
2. заст. Послаблення вимогливості до кого-небудь.
– Через твій, каже, розпуск двох робітників утеряли [втратили]! (Марко Вовчок).
3. спец. Причіп без кузова.
Розпуск, зчіплюваний з автомобілем-тягачем, призначений для перевезення довгомірних вантажів (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпуск — ро́зпуск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розпуск — (партії) ліквідація, (без примусу) саморозпуск; (учнів) звільнення <�від школи>; (вісток) Р. розголос. Словник синонімів Караванського
- розпуск — -у, ч. 1》 Дія за знач. розпустити, розпускати 1), 8). 2》 заст. Послаблення вимогливості до кого-небудь. 3》 спец. Причіп без кузова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпуск — Ро́зпуск, -ку; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розпуск — РО́ЗПУСК, у, ч. 1. Дія за знач. розпусти́ти, розпуска́ти 1, 8. Всі гуртом випровадили Антося з дому і остались ждати до нового розпуску — до Великодня (Свидн., Люборацькі, 1955, 29); Пленум Всеукраїнського комітету незаможних селян у березні 1933... Словник української мови в 11 томах