розпутний
РОЗПУ́ТНИЙ, а, е.
Який вдається у розпусту, має аморальну поведінку.
Се заробітчани. .. вони йдуть найматься до ситих, розпутних, ледачих людей (В. Винниченко);
– Море – це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок (Ю. Яновський);
– Ця злюща, розпутна пані листи облудні якісь писала супроти наших людей (Іван Ле);
– Господи, який ви розпутний. Які у вас очі недобрі (М. Стельмах);
// Власт. розпутникові, такий, як у розпутника.
Знає [Левко] дуже добре, що в монастирі не спасаються, а ведуть розпутне життя (М. Коцюбинський);
Скалічила [Любов Прохорівна], зіпсувала почуття, як урочисті бокали надпила розпутними устами... (Іван Ле);
Гордо несла [Юлія] свою розпутну красиву голову і обліплені шовками стегна (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпутний — розпу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- розпутний — див. розпусник Словник синонімів Вусика
- розпутний — -а, -е. Який поринає в розпусту, поводиться аморально. || Власт. розпутникові, такий, як у розпутника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпутний — РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак.. Словник синонімів української мови
- розпутний — Розпу́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розпутний — РОЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який вдається у розпусту, має аморальну поведінку. — Море — це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах