1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розпутний

розпу́тний

-а, -е.

Який поринає в розпусту, поводиться аморально.

|| Власт. розпутникові, такий, як у розпутника.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпутний — розпу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розпутний — див. розпусник Словник синонімів Вусика
  3. розпутний — РОЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який вдається у розпусту, має аморальну поведінку. Се заробітчани. .. вони йдуть найматься до ситих, розпутних, ледачих людей (В. Винниченко); – Море – це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. розпутний — РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак.. Словник синонімів української мови
  5. розпутний — Розпу́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпутний — РОЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який вдається у розпусту, має аморальну поведінку. — Море — це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах