1. Словник української мови у 20 томах

розпушувач

РОЗПУ́ШУВАЧ, а, ч.

Пристрій для розпушування чого-небудь.

Після цього [корчування] вичісують коріння корчувальними боронами або розпушувачами (з наук. літ.);

На рамі планувальника встановлено спеціальний розпушувач, який складається з 19 культиваторних стояків (з наук. літ.);

Модифікований аеросил набув властивостей загусника, наповнювача, розпушувача сипких матеріалів тощо (з наук.-попул. літ.);

// Засіб для розпушування (перев. тіста).

Надзвичайно важливо при виготовленні виробів з тіста надати їм пухкості і пористості .. Для цього, а також для надання тісту слоїстості тощо, є різні розпушувачі тіста (з наук.-попул. літ.);

Для того щоб поліпшити якiсть тiста i мати вiдповiдну консистенцiю (пухкiсть), застосовують хiмiчнi (сода, вуглекислий амоній) i біологічні (дрiжджi) розпушувачi (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпушувач — розпу́шувач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розпушувач — -а, ч. Пристрій для розпушування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпушувач — РОЗПУ́ШУВАЧ, а, ч. Пристрій для розпушування чого-небудь. Після цього [корчування] вичісують коріння корчувальними боронами або розпушувачами (Лісівн. і полезах. лісорозв. Словник української мови в 11 томах