1. Словник української мови у 20 томах

розпущений

РОЗПУ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпусти́ти.

У серпні 1912 р., після закінчення строку повноважень, III Державна дума була розпущена (з наук. літ.);

Між ними пишалась .. дівчина з романтично розпущеним по плечах волоссям (Ірина Вільде);

Він нагадував алюмінієвого орла з широко розпущеними крилами (М. Трублаїні);

Знайдіть мені сьогодні Важку перлину владарки Єгипту, Розпущену в вині, – і я скажу, Що вмієте любити ви (В. Мисик);

// у знач. прикм.

Свої розпущені кучері вона перевила зеленою оксамитовою стрічкою (І. Нечуй-Левицький);

Всі розпущені нитки треба знову змотати на клубочки (з навч. літ.);

Василь .. на всю силу б'є ціпом по розпущених снопах (Г. Косинка);

// розпу́щено, безос. пред.

Дзвінкоголосий асканійський хор хлопчиків було розпущено (О. Гончар);

Волосся розпущено по плечах, як у іспанки (Григорій Тютюнник).

2. у знач. прикм. Який розпустився, розкрився під дією тепла, сонячного проміння (про бруньки, листя, квітки);

// Який вкрився листям, квітами (про рослини).

І другу я березу тут побачив, Що серед моря зелені нової, Ще тільки-но розпущеної, тихо Стояла, опустивши довгі віти (М. Рильський).

3. у знач. прикм., перен. Неслухняний, нестриманий.

Розпущена дитина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпущений — розпу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розпущений — Розпу́щений. Дієприкм. від розпуститися. Кожда ростина (збіже, трави, конюшина) є живим сотворінєм і до житя та розвою потребує їсти. Корінцями побирає она з рілі ріжні соли, розпущені в воді (Товариш, 1908, 229) // див. розпуститися. Українська літературна мова на Буковині
  3. розпущений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпустити. || розпущено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який розпустився, розкрився під дією тепла, сонячного проміння (про бруньки, листя, квітки). || Який вкрився листям, квітами (про рослини). 3》 у знач. прикм., перен. Неслухняний, нестриманий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпущений — РОЗПУ́ЩЕНИЙ (недисциплінований, свавільний унаслідок чийогось потурання), РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, ЗІПСО́ВАНИЙ, ЗІПСУ́ТИЙ, РОЗТЛІ́ННИЙ (морально розкладений). Вічно п'яний, брутальний і розбещений, він наганяв страх на людей своїм нагаєм (М. Словник синонімів української мови
  5. розпущений — Розпу́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпущений — РОЗПУ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпусти́ти. У серпні 1912 р., після закінчення строку повноважень, III Державна дума була розпущена (Іст. УРСР, І, 1953, 669); Між ними пишалась.. Словник української мови в 11 томах