розруйнований

РОЗРУЙНО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розруйнува́ти.

Деякі будови і справді розруйновані до підмурівка і лежать звалищем (Леся Українка);

Ще одна воєнна зима. З голодом, холодом, тифами. Ні, це було понад силу розтерзаній, розруйнованій громадянською війною країні (О. Гончар);

Кімната була зовсім розруйнована, наче тут давно ніхто не жив (Ю. Яновський);

// у знач. прикм.

Через тиждень не знать було розруйнованого двору: все стояло на своїм місці (Панас Мирний);

Набив [Альоша] старого лампачу, що сипався з розруйнованої задньої стіни колишнього сарайчика, і замісив глину (І. Микитенко);

Поминувши Дике Поле, їхав [Мокій] розруйнованим краєм, сплюндрованим турками й татарами (Ю. Мушкетик);

// розруйно́вано, безос. пред.

Міста нема, все розтрощено, розруйновано дотла (О. Гончар);

Іноків побивано камінням, як тільки вони десь появлялися, їхній євктирій кілька разів розруйновано (П. Загребельний).