1. Словник української мови в 11 томах

розруйнований

РОЗРУЙНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розруйнува́ти.

Деякі будови і справді розруйновані до підмурівка і лежать звалищем (Л. Укр., І, 1951, 445);

Ще одна воєнна зима. З голодом, холодом, тифами. Ні, це було понад силу розтерзаній, розруйнованій громадянською війною країні (Гончар, II, 1959, 371);

Кімната була зовсім розруйнована, наче тут давно ніхто не жив (Ю. Янов., II, 1954, 35);

// У знач. прикм.

Через тиждень не знать було розруйнованого двору: все стояло на своїм місці (Мирний, І, 1949, 359);

Набив [Альоша] старого лампачу, що сипався з розруйнованої задньої стіни колишнього сарайчика, і замісив глину (Мик., II, 1957, 248);

// розруйно́вано, безос. присудк. сл.

Міста нема, все розтрощено, розруйновано дотла (Гончар, II, 1959, 402).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розруйнований — розруйно́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розруйнований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розруйнувати. || розруйновано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розруйнований — РОЗРУЙНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розруйнува́ти. Деякі будови і справді розруйновані до підмурівка і лежать звалищем (Леся Українка); Ще одна воєнна зима. З голодом, холодом, тифами. Словник української мови у 20 томах
  4. розруйнований — Розруйно́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)