розрух

РО́ЗРУХ, у, ч.

1. Велика, безладна метушня, біганина.

Я й досі пам'ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Марко Вовчок).

2. Заколот, бунт людей, обурених, невдоволених чим-небудь.

Прийшло у Львові на саме різдво 1578 р. до великого розруху (І. Франко);

А ви, три Мстиславенки славні, З доброго гнізда шестокрильці кохані! Не боями, не розрухом собі землі добували... (Панас Мирний);

Університет [Київський у 1884 р.] справляв ювілей свого існування, який закінчився студентськими розрухами й замкненням університету на півроку (В. Самійленко).

3. Тривога, замішання; сильний переполох.

Страшний розрух зробився в селі (І. Франко);

Есесівці поїхали десь далі, нічний розрух скінчився, злякані люди виповзали з прикрить (П. Загребельний).

4. Розбрат, незгода де-небудь або між кимсь.

– Такий там розрух, що батько сина, а чоловік жінку забувають, як звати... (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрух — ро́зрух іменник чоловічого роду метушня; заколот; переполох Орфографічний словник української мови
  2. розрух — Біганина, МЕТУШНЯ, рейвах, с. переполох, паніка, заколот, заворушення; (між А і Б) РОЗБРАТ, незгоди. Словник синонімів Караванського
  3. розрух — -у, ч. 1》 Велика, безладна метушня, біганина. 2》 Заколот, бунт людей, обурених, невдоволених чим-небудь. 3》 Тривога, замішання; сильний переполох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розрух — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови
  5. розрух — Ро́зрух, -ху, -хові, в -сі; -рухи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розрух — РО́ЗРУХ, у, ч. 1. Велика, безладна метушня, біганина. Я й досі пам’ятаю, .. де ярмарок стояв; шумить мені досі увесь той гук, гомін, розтіч і розрух (Вовчок, VI, 1956, 230). 2. Заколот, бунт людей, обурених, невдоволених чим-небудь. Словник української мови в 11 томах
  7. розрух — Ро́зрух, -ху м. 1) Возмущеніе, мятежъ, бунтъ. 2) Смута, тревога, смятеніе. А тут вже розрух зробився: шукають тії молодиці: порозбігалися скрізь, якою вона дорогою йшла, та й найшли у житі. Рудч. см. і. 210. Словник української мови Грінченка