розряджатися

РОЗРЯДЖА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., РОЗРЯДИ́ТИСЯ, ря́диться, док.

1. Звільнятися від заряду внаслідок пострілу або вибуху; ставати розрядженим (про вогнепальну зброю, міну, бомбу, снаряд і т. ін.).

Чути, як .. б'ють німецькі самоходи. Мовби працюють самі, без людей, автоматично розряджаючись і знову автоматично заряджаючись (О. Гончар);

– Пам'ятайте: найменший непослух, .. підозрілий рух – і в ту ж мить наші револьвери розрядяться у ваші голови (М. Трублаїні);

* Образно. Існують вулкани, які час від часу розряджаються надзвичайно спустошливими виверженнями (з наук.-попул. літ.).

2. Втрачати електричний заряд (заряди).

Заряджене тіло, перебуваючи в іонізованому газі, притягає до себе вільні заряди протилежного знака, які і нейтралізують заряди на тілі, внаслідок чого це тіло розряджається (з навч. літ.);

Процеси на анодній поверхні допоміжного електрода залежать від природи металу, що розряджається, і тривалості електролізу (з наук. літ.);

Щохвилини сотнями блискавок розряджається величезна енергія грозових хмар (з газ.).

3. перен. Послаблятися або зникати (про напруженість чого-небудь).

Спазми здавили Романові горло, і нервове напруження цілої ночі розрядилось нарешті (А. Головко);

Напружена атмосфера в кімнаті одразу розрядилась і зникла. Горобенкові хотілось щиро потиснути Дружинінові руку (Б. Антоненко-Давидович);

Тягуча й зрадлива тиша в кімнаті розрядилася дужим сміхом (Іван Ле і О. Левада);

Напруження в ворожнечі розгорілось до краю, тому досить було випадку, щоб блискавка почуттєва розрядилася в його [старости] сторону (В. Барка).

4. тільки недок. Пас. до розряджа́ти¹.

РОЗРЯДЖА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., РОЗРЯДИ́ТИСЯ, ряджу́ся, ря́дишся, док., розм.

Дуже гарно, пишно вбиратися, одягатися.

Він знав її дівкою здоровою, повновидою, .. сьогодні розрядиться, а завтра ще лучче [краще] (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Палажка:] Він, наче снігур той, розрядився!.. (Панас Мирний);

– Сукин син! А франтом яким розрядився! – Можна сказати, цілить у полігон частоти! (М. Івченко).