1. Словник української мови у 20 томах

розрізка

РО́ЗРІЗКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що ро́зріз 2.

Одягнувши додаткові рукава на руки, жінка просовувала їх у подовжні розрізки кунтушового фальшивого рукава (О. Воропай);

“Ми не платитимемо Україні за розрізку літаків, якщо вона їх не ліквідує”, – сказав посол (з газ.).

2. заст. Поділ землі, якоїсь території, встановлювання меж.

Дожидаємо розрізки, та ще й досі нема (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрізка — ро́зрізка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розрізка — -и, ж., іст. Поділ землі, якоїсь території, встановлювання меж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрізка — РО́ЗРІЗКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. розрі́зати, розрі́зувати 1, 3. 2. заст. Поділ землі, якоїсь території, встановлювання меж. Дожидаємо розрізки, та ще й досі нема (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. розрізка — Розрізка, -ки ж. 1) Разрѣзъ. Херс. у. 2) Размежеваніе. Дожидаємо розрізки (землі), та ще й досі нема. Павлоград. у. Словник української мови Грінченка