розрізнений
РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розрізни́ти².
Народи наші бували адміністративно розрізнені (М. Рильський);
З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (О. Гончар).
2. у знач. прикм. Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий.
В лісах ще зустрічалися розрізнені загони колишньої польської армії (С. Чорнобривець);
Згадка про батька живим докором в'їдалась в розрізнені течії думок [Дмитра] (М. Стельмах);
Вдалині чути звуки скрипок, удари бубна, різноманітний гамір, розрізнені вигуки, співи (О. Полторацький);
// Який здійснюється не зв'язаними між собою окремими групами людей.
Стихійні, розрізнені виступи селян не могли досягти своєї мети (з наук. літ.);
// Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності.
Шаула намагався з'єднати свої розрізнені сили (Іван Ле);
Розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Ю. Збанацький).
3. у знач. прикм. Який не становить комплекту; в якому немає окремих частин, примірників.
Зразу наткнувся [Лімбах] на руські брошури та розрізнені річники старих часописей [часописів] 50-их та 60-их років (І. Франко).
Значення в інших словниках
- розрізнений — розрі́знений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розрізнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розрізнити I. 2》 у знач. прикм. Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий. || Який здійснюється не зв'язаними між собою окремими групами людей. || Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності. 3》 у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розрізнений — ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Словник синонімів української мови
- розрізнений — Розрі́знений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розрізнений — РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розрізни́ти¹. Народи наші бували адміністративно розрізнені (Рильський, III, 1956, 16); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (Гончар, II, 1959, 205). Словник української мови в 11 томах