1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розрізнений

розрі́знений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розрізнити I.

2》 у знач. прикм. Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий.

|| Який здійснюється не зв'язаними між собою окремими групами людей.

|| Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності.

3》 у знач. прикм. Який не становить комплекту; в якому немає окремих частин, примірників.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрізнений — розрі́знений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розрізнений — РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розрізни́ти². Народи наші бували адміністративно розрізнені (М. Рильський); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (О. Гончар). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  3. розрізнений — ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Словник синонімів української мови
  4. розрізнений — Розрі́знений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розрізнений — РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розрізни́ти¹. Народи наші бували адміністративно розрізнені (Рильський, III, 1956, 16); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (Гончар, II, 1959, 205). Словник української мови в 11 томах